нваліди: проблеми профнавчання та подальшого пошуку роботи

Шанс є у всіх

При Національній металургійній академії вже десять років працює регіональний центр освіти інвалідів. Фахівці центру надають психологічну та методичну допомогу студентам з обмеженими можливостями - інвалідам за слухом та зором.

- Ми не є окремим підрозділом, ми - частина металургійної академії, - розповідає психолог центру Валерія Марченка. – Молоді люди вступають до академії, стають студентами, а ми - супроводжуюча структура, яка створює умови для навчання.

За весь час роботи центр допоміг вивчитися 141 студенту. Спочатку всі інваліди проходять перший адаптаційний курс, потім вже займаються в загальних або окремих групах в залежності від необхідності.

- Нам здавалося, що більш складно буде працювати зі сліпими, але з ними виявилося просто: у них хороша пам'ять і чудові здібності, - розповідає директор центру Ольга Гришина. - Окремі групи для них не потрібні, вони прекрасно адаптовані. Найбільш складним є навчання глухих студентів, їм необхідні спеціальні методики, щоб студенти засвоїли матеріал і могли застосувати його на практиці.

Після першого адаптаційного курсу такі студенти навчаються в спеціальних групах з сурдоперекладачем. Для них готують спеціальні методичні матеріали, їм постійно надають психологічну допомогу.

- За допомогою звертаються всі: і самі студенти, і викладачі, і батьки, - розповідає Валерія Марченко. - Викладачам спочатку важко було працювати, тому що треба багато чого враховувати. Виникало багато запитань, що стосуються їх сприйняття: яким чином структурувати та подати матеріал, щоб студентам було зрозуміліше. Тут необхідні прості речення, пояснення складних термінів, короткі конспекти, темп, артикуляція, щоб вони бачили губи.

Що стосується студентів, то у них проблеми, як і у звичайних хлопців та дівчат: взаємини з однолітками, у гуртожитку (сьогодні в академії навчаються інваліди з 14 областей), проблеми з навчанням.

- У них такі ж проблеми, як і у нас, але вони переживають це більш глибоко, - каже психолог. - Адже у них немає апарату, щоб пережити це. Ми, наприклад, можемо називати свої емоції і, називаючи, знижувати їх рівень, у них же часто навіть немає слів для опису цих станів, які вони переживають. Тому для початку ми їх вчимо тому, що вони можуть відчувати.

За психологічною допомогою звертаються і батьки. Вони переживають за своїх дітей, які розпочали самостійне життя. Проте їм важче спілкуватися зі своїми дітьми, тому що часто багато батьків не знають мови жестів.

Працювати і працювати

Загалом же вступити до вишу для людини з обмеженим сенсорним сприйняттям - з тотальною глухотою чи сліпотою - вже подвиг. Адже вступати їм доводиться на загальних підставах.

- Велика проблема полягає в тому, що немає системи довузівської підготовки для таких абітурієнтів, - каже Ольга Гришина. - Зараз ми опрацьовуємо дистанційну систему підготовки до вишів. Плануємо відкрити сайт, де будуть розміщені методичні матеріали, також можна буде отримати консультацію фахівця он-лайн. Працюємо над створенням мультимедійного підручника, який допоможе глухим і зі слабким слухом краще опанувати матеріалами. В ідеалі закінчити роботу збираємося до вересня.

Але навіть після того як людина з обмеженими можливостями закінчить виш і стане фахівцем у своїй професії, на хорошу роботу їй влаштуватися дуже важко.

- Так, є квота, за якою підприємства повинні брати інвалідів, - каже Ольга Гришина. - І вони беруть, адже завдяки цьому платять менше податків. Але інвалідам при цьому кажуть: «Не треба у нас працювати, приходь раз на місяць, будемо тобі платити мінімалку». Вони просто не вірять, що людина з обмеженими можливостями може бути гарним фахівцем. Тому ми постійно говоримо нашим випускникам, що у них не повинно бути споживацького ставлення. Вони повинні працювати в десять разів більше, ніж здорові. Щоб їм не милостиню подавали, щоб вони були дійсно потрібними працівниками.

Джерело: http://gazeta.dp.ua/